гнійник —
гнійни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гнійник —
-а, ч. 1》 Місце скупчення гною (у 1 знач.); нарив. 2》 ент., зах. Гнойовик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гнійник —
ГНІЙНИ́К, а́, ч., вет., мед. Те саме, що гноя́к. Якщо у хворого довгий час існує каверна або гнійник легенів, то його вже майже неможливо вилікувати (з наук.-попул. літ.); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
гнійник —
НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Так як гноянки свербіли, то Солиха їх чухала, роздирала (Панас Мирний). — Пор. фуру́нкул.
Словник синонімів української мови
гнійник —
ГНІЙНИ́К, а́, ч. Місце скупчення гною (у 1 знач.); нарив. Якщо у хворого довгий час існує каверна або гнійник легенів, то його вже майже неможливо вилікувати (Наука.., З, 1957, 15); *Образно.
Словник української мови в 11 томах