гобой
ГОБО́Й, я, ч.
Дерев'яний духовий музичний інструмент, за висотою звука середній між флейтою й кларнетом.
Нараз гаркнули бубни, заграли сурми й гобої (Б. Лепкий);
Гобої м'яко тремтять, їх пiдтримують кларнети й покриває, вiбруючи, звуками поважна труба – баритон (Ю. Яновський);
Музиканти були з гобоями, флейтами і бубнами в руках (Ю. Андрухович);
Гобой складається з конічної трубки; на одному її кінці знаходиться невеликий розтруб, на іншому – тростина, яку музикант тримає в роті (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)