гобой
(від фр. haut — високий та bois — дерево) — 1. Дерев’яний язичковий духовий музичний інструмент, конічна трубка довжиною 59 — 61 см з двох колін та розтрубу. Має 20 отворів з клапанами. Існують німецька та французька конструкції Г., а також різновиди Г. — Ніколо, англійський ріжок, гобой д’aмур, баритоновий Г. Застосовується як оркестровий, сольний та ансамблевий інструмент. 2. Органний регістр.
Словник-довідник музичних термінів