гобой
ГОБО́Й, я, ч. Дерев’яний духовий музичний інструмент, за висотою звуку середній між флейтою і кларнетом.
Розвиваючись від басів, він [мотив] блискавично швидко переноситься до скрипок, флейти, гобоя і кларнета (Мист., 1, 1952, 28).
Словник української мови (СУМ-11)