гожий
ГО́ЖИЙ, ГОЖ, а, е.
1. нар.-поет. Гарний на вроду; вродливий (про людину).
Ой, не жаль би мені воза, мені воза, Коли б дівка була гожа, була гожа! (з народної пісні);
Як один, ідем ми, кожний дуж і гож. То моя шахтарська молодість проходить, смугла і рум'яна, по стежках із рож (В. Сосюра);
Не призналася [учителька], що вже не раз проводила очима цього .. гожого хлопця (Д. Бедзик);
// Який має привабливий вигляд; гарний (про предмет).
Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (П. Грабовський);
// Чистий, свіжий (про воду).
Бувай здорова як риба, гожа як вода, весела як весна, робоча як бджола, багата як земля (приказка).
2. розм. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору року, день і т. ін.).
Видно, буде добрий урожай, Бо такий хороший, гожий май! (І. Вирган);
Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Гончаренко);
Ранок здавався таким гожим і радісним, як і личить у день весілля (І. Білик).
3. для чого, до чого і з інфін., розм. Який годиться для чого-небудь; придатний.
Оце ж то теє: на, небоже, Те, що мені не гоже (Л. Глібов);
– Хоча й ця позиція для пострілів і гожа, – зауважив Чарнецький, – але захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно (М. Старицький);
Каже брат: – До армії ти, звичайно, гож! Ну, а дома з матір'ю залишиться хто ж? (В. Бичко);
Полковник виторгував у козачки .. сіножать та ліс з бортним і не бортним деревом, але до бортя [бортництва] гожим (Ю. Мушкетик);
– Чи дозволено буде Малці казати щось, обурюватися чиїмсь вчинком, коли вона не гожа бути матір'ю і продовжувати рід наш? (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)