головачка

ГОЛОВА́ЧКА, и, ж.

Трав'яниста або напівкущова рослина родини черсакових із кулястими або напівкулястими суцвіттями, що росте на горбах і кам'янистих відслоненнях у степах.

Найбільш цікавими рослинами, які пов'язані з відслоненнями вапняків або неглибоким заляганням їх від поверхні, є такі: ковила прегарна, головачка уральська (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. головачка — голова́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. головачка — -и, ж., зах. Пуголовок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. головачка — Головачка, -ки ж. Головастикъ. Вх. Лем. 404.  Словник української мови Грінченка