головешка

ГОЛОВЕ́ШКА, и, ж.

1. Недогоріле обвуглене або тліюче поліно.

Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять (прислів'я);

Володя схопив .. головешку і пошпурив її на звіра (О. Донченко);

Головешка розгорілася й узялась полум'ям (І. Білик);

* У порівн. Лице взялося смагою, – темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (С. Васильченко).

2. перен., зневажл. Те саме, що голова́ 1.

Головешки соняшників, колючі, жерстяні, б'ють в обличчя (О. Гончар);

– Вікторе! Так і дам сапкою по твоїй голомозій головешці! – не витримала Ніна знущань і замахнулась (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. головешка — голове́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. головешка — -и, ж. 1》 Недогоріле обвуглене або тліюче поліно. 2》 перен., зневажл. Те саме, що голова 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. головешка — Дровина, недогарок, див. головня  Словник чужослів Павло Штепа
4. головешка — див. голова  Словник синонімів Вусика
5. головешка — ГОЛОВЕ́ШКА, и, ж. 1. Недогоріле обвуглене або тліюче поліно. Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять (Укр.. присл.., 1955, 141); Володя схопив.. головешку і пошпурив її на звіра (Донч., III, 1956, 360); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах