головчастий

ГОЛОВЧА́СТИЙ, а, е.

Який має плід у вигляді головки; головатий.

Салат головчастий починають збирати, коли сформується головка масою 200–500 г і більше (з наук. літ.);

// Який має вигляд головки (у 1 знач.).

Головчаста форма цикорію салатного має назву вітлуф (білий лист) (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. головчастий — головча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. головчастий — Головчастий, -а, -е 1) = головатий 2. Черниг. у. 2) Родъ орнамента въ вышивкѣ. Kolb. І. 49, 48. Шух. І. 161.  Словник української мови Грінченка