головуючий
ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, чого, ч.
Той, хто головує на зборах, засіданні й т. ін.; голова (у 3 знач.).
– Хто ще візьме слово? – запитав головуючий Нестеренко (Микита Чернявський);
Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (П. Загребельний);
Головуючий Казаллегра .. проголосив початок другого дня, а щодо підсумків першого відзначив його цілковитий успіх, зокрема свою доповідь (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)