головуючий
ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до головува́ти;
// у знач. ім. голову́ючий, чого, ч. Той, хто головує.
Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (Загреб., Спека, 1961, 49).
Словник української мови (СУМ-11)