головуючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до головувати. || у знач. ім. головуючий, -чого, ч. Той, хто головує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
головуючий —
ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, чого, ч. Той, хто головує на зборах, засіданні й т. ін.; голова (у 3 знач.). – Хто ще візьме слово? – запитав головуючий Нестеренко (Микита Чернявський); Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (П.
Словник української мови у 20 томах
головуючий —
ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до головува́ти; // у знач. ім. голову́ючий, чого, ч. Той, хто головує. Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (Загреб., Спека, 1961, 49).
Словник української мови в 11 томах