голомозий
ГОЛОМО́ЗИЙ, а, е, розм.
Який не має волосся на голові; лисий або виголений.
Одного разу прийшов у госпіталь старшина .. Був тепер голомозий, веселий, навіть посоліднішав і зажив тіла (Ю. Бедзик);
Всі вони були, як один, голомозі. Мали за звичай голити один одному голови в усяких умовах, влітку і взимку (О. Гончар);
* Образно. Вітри вмерзали в землю голомозу, Як в лід вмерзають крила мертвих птиць (М. Бажан);
// у знач. ім. голомо́зий, зого, ч., зневажл. Чоловік із виголеною або лисою головою.
[Микита:] Та й добру ж дали ми одсіч голомозим!.. Пужнули татарву так, що тільки п'ятами закивали (М. Кропивницький);
Кругленький Гадючка заходився чухати свою лисину..: – Тут таке творилося... – заскиглив голомозий (В. Большак).
◇ (1) Як у голомо́зого чупри́ни, зі сл. багато, ірон. – уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (багато).
Багацько, як у голомозого чуприни (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)