голосно
ГО́ЛОСНО.
Присл. до голосни́й 1.
Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко);
В гайку червоноголовий ятлик свистів уже зовсім по-весняному, голосно й заливисто (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)