голосок

ГОЛОСО́К, ска́, ч.

Пестл. до го́лос 1, 3.

Хватавсь [Анхіз] .. Енеєчка свого обняти, По-батьківськи поціловати [поцілувати], Його почути голосок (І. Котляревський);

У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок, і сама вона день від дня ставала вродливішою (В. Собко);

Наталя старанно виводила мелодію кволеньким голоском (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. голосок — голосо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. голосок — -ска, ч. Пестл. до голос 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосок — див. голос  Словник синонімів Вусика
4. голосок — ГОЛОСО́К, ска́, ч. Пестл. до го́лос 1, 3. Хватавсь.. Енеєчка свого обняти, По-батьківськи поціловати [поцілувати], Його почути голосок (Котл., І, 1952, 152); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок, і сама вона день від дня ставала вродливішою (Собко, Звич. життя, 1957, 35).  Словник української мови в 11 томах
5. голосок — Голосок, -ска м. ум. отъ голос.  Словник української мови Грінченка