голосок
ГОЛОСО́К, ска́, ч. Пестл. до го́лос 1, 3.
Хватавсь.. Енеєчка свого обняти, По-батьківськи поціловати [поцілувати], Його почути голосок (Котл., І, 1952, 152);
У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок, і сама вона день від дня ставала вродливішою (Собко, Звич. життя, 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)