голостеблий
ГОЛОСТЕ́БЛИЙ, а, е.
Який має безлисте стебло.
З розкопок стало відомо, що псилофіти невисокі, до 20–40 см заввишки, голостеблі рослини, які вкривали перезволожені болотисті ділянки (з наук.-попул. літ.);
І молоді соки в деревах, і несміливі голостеблі фіалочки на лісових проталинах, скресання криги на річках, перші птахи з далекого вирію – хіба не звикли ми до всього цього ще з дитинства? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)