голосувальник
ГОЛОСУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто голосує (у 1 знач.).
1 грудня 1991 року відбувся всенародний референдум, на якому 90,3 % голосувальників висловилися за збереження Україною статусу суверенної держави (з наук. літ.);
До списків виборців унесли більше 3 тисяч потенційних голосувальників (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)