голосувати
ГОЛОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. за кого – що і без дод. Віддавати голос (у 7 знач.) за кого-, що-небудь.
З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (В. Стефаник);
Спочатку дехто з родичів затаїв на Свирида Яковлевича глибоку досаду: начальством став, самі обома руками голосували за нього, а ні в чому не уважить (М. Стельмах);
– Я за неї голосував! Голос за неї віддав і притому – щиро (О. Гончар).
2. що і без прям. дод. Вирішувати що-небудь поданням голосів.
– Голосувати пропозицію Мертенса. – І резолюцію Рудольфа Штора! Швидше! (В. Винниченко);
– Значить, голосуємо? – сказав Левко. – Шкіпером “Колумба“ – Марка Завірюху (М. Трублаїні);
– Невже то правда: що б не голосував Матюха, завжди “одноголосно” проходить? (А. Головко).
3. розм. Підняттям руки зупиняти таксі або інший транспортний засіб для поїздки в ньому.
Роззирнувшись, Рибалка зійшов з бровки на дорогу і почав голосувати (А. Кокотюха);
Гриць Штундера і Юрко Немирич уже майже годину простояли, голосуючи коло дороги на виїзді з Коломиї (Ю. Андрухович).
◇ (1) Голосува́ти обома́ рука́ми за що – охоче погоджуватися на що-небудь, підтримувати, схвалювати щось.
Гарну пару видивив її сокіл [син]. Разом з Галиними батьками Марія Михайлівна голосує за їхнє весілля обома руками (В. Поліщук).
Словник української мови (СУМ-20)