голубиний
ГОЛУБИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до го́луб 1.
Вся ліва половина голови в мене була після нападу гусей в морґулях завбільшки з голубине яйце... (В. Сосюра);
Байдужість розливалась у теплому вогкому повітрі, .. в одноманітному лопотінні безлічі голубиних крил, що лунали в повітрі над цілим передмістям (Н. Королева);
Над містом в'ються голубині зграї, В будівників приймаючи квартал (Л. Дмитерко).
2. перен. Лагідний, тихий.
[Микита:] Тобі треба голубиної мови, улесливих речей? А я тебе лякаю своїм поглядом? (М. Кропивницький);
Паничів і чоловіків з голубиною смирною вдачею вона не любила; навіть нехтувала ними (І. Нечуй-Левицький);
Ти був би моєю піснею, Ти був би моєю казкою, Квіткою щастя пізньою І голубиною ласкою (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)