гольцем
ГОЛЬЦЕ́М, присл., розм.
Без одягу; голяка.
На Гарці велетні живуть, Їх люди дикими зовуть; Ідуть гольцем, кремезні всі, Пишають в первісній красі (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)ГОЛЬЦЕ́М, присл., розм.
Без одягу; голяка.
На Гарці велетні живуть, Їх люди дикими зовуть; Ідуть гольцем, кремезні всі, Пишають в первісній красі (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
Словник української мови (СУМ-20)