гольцем
ГОЛЬЦЕ́М, присл., розм. Без одягу; голяка.
На Гарці велетні живуть, Їх люди дикими зовуть; Ідуть гольцем, кремезні всі, Пишають в первісній красі (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 236).
Словник української мови (СУМ-11)ГОЛЬЦЕ́М, присл., розм. Без одягу; голяка.
На Гарці велетні живуть, Їх люди дикими зовуть; Ідуть гольцем, кремезні всі, Пишають в первісній красі (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 236).
Словник української мови (СУМ-11)