голярня
ГОЛЯ́РНЯ, і, ж., заст.
Перукарня.
Андрій був у першій сімці й ішов до голярні не без цікавості – йому хотілося подивитися в люстро й гарно поголитися (І. Багряний);
– На ось краще гроші та піди в голярню, підстрижись трохи (Д. Ткач);
На ґанку голярні дрімав лисий перукар із замацаним “Перцем” [журналом] на колінах (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)