голяр

ГОЛЯ́Р, а́, ч., заст.

Перукар.

Ще до сходу сонця сходилися вони до голяра Тимка щонеділі й свята, аби голитися (В. Стефаник);

Голяр стриг своїх клієнтів досить недбало, безцеремонно, так, як стрижуть баранів, лишаючи смуги й кущі волосся, або немилосердно скубучи машинкою (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. голяр — голя́р іменник чоловічого роду, істота перукар арх.  Орфографічний словник української мови
2. голяр — Голій, перукар, цирульник, д. цилюрник, фризер, стрижій, ок. цируль.  Словник синонімів Караванського
3. голяр — -а, ч., заст. Перукар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. голяр — ПЕРУКА́Р (майстер, який підстригає, завиває, фарбує і т. ін. волосся, голить чоловіків), СТРИЖІ́Й заст., жарт., ФРИЗЕ́Р діал.; ГОЛЯ́Р заст., ГОЛІ́Й заст., КАУФЕ́Р (КУАФЕР) заст. (майстер, який голив та підстригав чоловіків); ЦИРУ́ЛЬНИК заст.  Словник синонімів української мови
5. голяр — Голя́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. голяр — ГОЛЯ́Р, а́, ч., заст. Перукар. Ще до сходу сонця сходилися вони до голяра Тимка щонеділі й свята, аби голитися (Стеф., І, 1949, 212); Голяр збивав йому на тімені піну.. з доброго марсельського мила і шкріб йому голову круг оселедця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 97).  Словник української мови в 11 томах
7. голяр — Голяр, -ра м. = голій. Вх. Лем. 404.  Словник української мови Грінченка