гомініди
ГОМІНІ́ДИ, ів, мн. (одн. гоміні́д, а, ч.), антр.
Родина ряду приматів, що охоплює викопних (пітекантроп, неандерталець та ін.) і сучасних людей; характеризується великим мозком складної будови, вертикальною ходою, розвинутою кистю руки.
Залишки найдавніших гомінідів знайдені в Східній Африці англійським дослідником Льюїсом Лікі під час археологічних розкопок в Олдувайській ущелині у Танзанії (з наук. літ.);
Перші представники людської сім'ї – гомініди – з'явилися приблизно 4,5 млн років тому (з наук.-попул. літ.);
Китайські археологи стверджують, що їм вдалося знайти найдавніші скам'янілі рештки гомінідів, які жили близько 2,04 млн років тому (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)