гомініди
ГОМІНІ́ДИ, ів, мн. (одн. гоміні́д, а, ч.), антр.
Родина ряду приматів, що охоплює викопних (пітекантроп, неандерталець та ін.) і сучасних людей; характеризується великим мозком складної будови, вертикальною ходою, розвинутою кистю руки.
Залишки найдавніших гомінідів знайдені в Східній Африці англійським дослідником Льюїсом Лікі під час археологічних розкопок в Олдувайській ущелині у Танзанії (з наук. літ.);
Перші представники людської сім'ї – гомініди – з'явилися приблизно 4,5 млн років тому (з наук.-попул. літ.);
Китайські археологи стверджують, що їм вдалося знайти найдавніші скам'янілі рештки гомінідів, які жили близько 2,04 млн років тому (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомініди — -ів, мн. Родина ряду приматів, включає як викопних, так і сучасних людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомініди — гоміні́ди [лат. hominidae, від homo (hominis) – людина] родина ряду приматів, включає як викопних (пітекантропа, неандертальця та ін.), так і сучасних людей. Словник іншомовних слів Мельничука
- гомініди — В зоологічній систематиці родина ссавців з ряду приматів; теп. представлені тільки 1 родом — людина; до г. також зараховують викопних первісних людей (архантропи, палеантропи, австралопітеки). Універсальний словник-енциклопедія