гомінливість
ГОМІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. гомінли́вий.
Мати готова була поміняти гомінливість столиці на тишу якогось маленького провінційного містечка (з мемуарної літ.);
В дитинстві я понад усе любив Весняну гомінливість ручаїв (із журн.);
Петро враз збагнув, що ярмарок недалеко: вже тут, на шляху, чулася розмірена гомінливість торгового люду (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінливість — гомінли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гомінливість — -вості, ж. 1》 Властивість за знач. гомінливий 1). 2》 Абстр. ім. до гомінливий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінливість — ГОМІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. гомінли́вий 1. 2. Абстр. ім. до гомінли́вий 2. Словник української мови в 11 томах