гомінливо
ГОМІНЛИ́ВО.
Присл. до гомінли́вий.
Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (О. Гончар);
Натовп школярів-семикласників гомінливо мчав вулицею внапрямку міського парку (із журн.);
Прийшов час обідньої перерви, і дівчата-оператори гомінливо, як це зазвичай буває в жіночих колективах, діляться враженнями (з газ.);
// у знач. пред.
На березі завжди було гомінливо й людно (З. Тулуб);
На великому пустирі, що за парканом дитсадка, раптом стало людно і гомінливо (В. Бичко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінливо — гомінли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гомінливо — Присл. до гомінливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінливо — ГОМІНЛИ́ВО. Присл. до гомінли́вий. Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (Гончар, Таврія.., 1957, 494); // у знач. присудк. сл. На березі завжди було гомінливо й людно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401). Словник української мови в 11 томах