1. Орфографічний словник української мови

гомінливо

гомінли́во

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомінливо — Присл. до гомінливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гомінливо — ГОМІНЛИ́ВО. Присл. до гомінли́вий. Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (О. Гончар); Натовп школярів-семикласників гомінливо мчав вулицею внапрямку міського парку (із журн. Словник української мови у 20 томах
  3. гомінливо — ГОМІНЛИ́ВО. Присл. до гомінли́вий. Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (Гончар, Таврія.., 1957, 494); // у знач. присудк. сл. На березі завжди було гомінливо й людно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401). Словник української мови в 11 томах