гомінливо
ГОМІНЛИ́ВО. Присл. до гомінли́вий.
Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (Гончар, Таврія.., 1957, 494);
// у знач. присудк. сл.
На березі завжди було гомінливо й людно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінливо — гомінли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гомінливо — Присл. до гомінливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінливо — ГОМІНЛИ́ВО. Присл. до гомінли́вий. Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (О. Гончар); Натовп школярів-семикласників гомінливо мчав вулицею внапрямку міського парку (із журн. Словник української мови у 20 томах