гомінливість
ГОМІНЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. гомінли́вий.
Мати готова була поміняти гомінливість столиці на тишу якогось маленького провінційного містечка (з мемуарної літ.);
В дитинстві я понад усе любив Весняну гомінливість ручаїв (із журн.);
Петро враз збагнув, що ярмарок недалеко: вже тут, на шляху, чулася розмірена гомінливість торгового люду (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)