гонг
ГОНГ, а, ч.
Ударний музичний інструмент у вигляді металевого диска; застосовується також для подавання різноманітних сигналів.
По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданки (М. Коцюбинський);
За сценою глухо прогув гонг, і шовкова завіса тихо пішла вгору (Ю. Збанацький);
Від чугунного [чавунного] гонга, що висів на вмурованій в стіні залізній жердці, долинув дзвін (І. Чендей);
// Звуки, утворювані цим предметом.
Раптом пролунав низький мелодійний звук, трохи схожий на церковний дзвін. – Гонг, почали! – .. крикнув Петро Маков (В. Собко);
Увечері потім знов рубають [закарпатці], до темноти, і на гонг не зважають (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)