гонокок

ГОНОКО́К, а, ч.

Мікроб – збудник гонореї.

У роботі представлено методику мікробіологічної діагностики патогенних коків (стафілококів, стрептококів, менінгококів, гонококів), кишкових інфекцій і захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами (з наук. літ.);

Особливо небезпечний кон'юнктивіт у новонароджених, який виникає у разі інфікування гонококом, що потрапив з родових шляхів хворої на гонорею матері (з наук.-попул. літ.);

У сучасних умовах труднощі діагностики гонореї полягають у тому, що гонокок змінив свої морфологічні властивості (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. гонокок — гоноко́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гонокок — -а, ч. Мікроб, збудник гонореї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонокок — гоноко́к (від грец. γόνος – сім’я і коки) мікроб, що викликає гонорею; належить до групи коків (кулястих бактерій). Паразит людини.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. гонокок — Гоноко́к, -ка, -кові; -ко́ки, -ків (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гонокок — ГОНОКО́К, а, ч. Мікроб, збудник гонореї.  Словник української мови в 11 томах