гонокок
ГОНОКО́К, а, ч.
Мікроб – збудник гонореї.
У роботі представлено методику мікробіологічної діагностики патогенних коків (стафілококів, стрептококів, менінгококів, гонококів), кишкових інфекцій і захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами (з наук. літ.);
Особливо небезпечний кон'юнктивіт у новонароджених, який виникає у разі інфікування гонококом, що потрапив з родових шляхів хворої на гонорею матері (з наук.-попул. літ.);
У сучасних умовах труднощі діагностики гонореї полягають у тому, що гонокок змінив свої морфологічні властивості (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гонокок — гоноко́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гонокок — -а, ч. Мікроб, збудник гонореї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гонокок — гоноко́к (від грец. γόνος – сім’я і коки) мікроб, що викликає гонорею; належить до групи коків (кулястих бактерій). Паразит людини. Словник іншомовних слів Мельничука
- гонокок — Гоноко́к, -ка, -кові; -ко́ки, -ків (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гонокок — ГОНОКО́К, а, ч. Мікроб, збудник гонореї. Словник української мови в 11 томах