гонокок

ГОНОКО́К, а, ч.

Мікроб – збудник гонореї.

У роботі представлено методику мікробіологічної діагностики патогенних коків (стафілококів, стрептококів, менінгококів, гонококів), кишкових інфекцій і захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами (з наук. літ.);

Особливо небезпечний кон'юнктивіт у новонароджених, який виникає у разі інфікування гонококом, що потрапив з родових шляхів хворої на гонорею матері (з наук.-попул. літ.);

У сучасних умовах труднощі діагностики гонореї полягають у тому, що гонокок змінив свої морфологічні властивості (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонокок — гоноко́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гонокок — -а, ч. Мікроб, збудник гонореї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гонокок — гоноко́к (від грец. γόνος – сім’я і коки) мікроб, що викликає гонорею; належить до групи коків (кулястих бактерій). Паразит людини. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гонокок — Гоноко́к, -ка, -кові; -ко́ки, -ків (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гонокок — ГОНОКО́К, а, ч. Мікроб, збудник гонореї. Словник української мови в 11 томах