гоноровитість
ГОНОРОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. гонорови́тий.
Він нічого не сказав, бо добре знав гоноровитість і злопам'ятність імператора (В. Малик);
Він бачив, як з панською гоноровитістю цибатий Кравцов походжав поміж бійцями свого відділення (Ю. Бедзик);
Дереза ще погрожував, приндився, але його командирська гоноровитість погасла (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)