гоноровито

ГОНОРОВИ́ТО.

Присл. до гонорови́тий.

Увійшовши до вітальні, він поважно й трохи гоноровито привітався з гостями (М. Івченко);

Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (З. Тулуб);

– Кривди такої Ольга йому не подарує, – вела далі Ірина упевнено і трохи навіть гоноровито (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гоноровито — гонорови́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. гоноровито — розм. Присл. до гоноровитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гоноровито — ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий. Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).  Словник української мови в 11 томах