гоноровито
ГОНОРОВИ́ТО.
Присл. до гонорови́тий.
Увійшовши до вітальні, він поважно й трохи гоноровито привітався з гостями (М. Івченко);
Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (З. Тулуб);
– Кривди такої Ольга йому не подарує, – вела далі Ірина упевнено і трохи навіть гоноровито (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоноровито — гонорови́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- гоноровито — розм. Присл. до гоноровитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоноровито — ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий. Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7). Словник української мови в 11 томах