1. Словник української мови в 11 томах

гоноровито

ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий.

Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоноровито — гонорови́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. гоноровито — розм. Присл. до гоноровитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоноровито — ГОНОРОВИ́ТО. Присл. до гонорови́тий. Увійшовши до вітальні, він поважно й трохи гоноровито привітався з гостями (М. Івченко); Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (З. Словник української мови у 20 томах