гоноровитість
ГОНОРОВИ́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. гонорови́тий.
Він бачив, як з панською гоноровитістю цибатий Кравцов походжав поміж бійцями свого відділення (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоноровитість — гонорови́тість іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- гоноровитість — -тості, ж., розм. Властивість за знач. гоноровитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоноровитість — ГОНОРОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. гонорови́тий. Він нічого не сказав, бо добре знав гоноровитість і злопам'ятність імператора (В. Малик); Він бачив, як з панською гоноровитістю цибатий Кравцов походжав поміж бійцями свого відділення (Ю. Словник української мови у 20 томах
- гоноровитість — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови