гоноровито
ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий.
Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).
Словник української мови (СУМ-11)ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий.
Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).
Словник української мови (СУМ-11)