гоноровито

гонорови́то

розм.

Присл. до гоноровитий.

Значення в інших словниках

1. гоноровито — гонорови́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. гоноровито — ГОНОРОВИ́ТО. Присл. до гонорови́тий. Увійшовши до вітальні, він поважно й трохи гоноровито привітався з гостями (М. Івченко); Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (З.  Словник української мови у 20 томах
3. гоноровито — ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий. Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7).  Словник української мови в 11 томах