горенько
ГО́РЕНЬКО, а, с.
Пестл. до го́ре.
Красо моя молодая, Горенько з тобою! (Т. Шевченко);
То так гіркі мої пісні, Як той бур'ян, де на безводді, В них – сум та горенько одні, Чи плач над долею, та й годі (П. Грабовський);
Он сидить на щоглі чайка, Скиглить-галасує, Б'ється крильми і страшнеє Горенько віщує (Леся Українка);
У натовпі тиша така, аж чути було, як біля огради хрупнули заломлені руки чиїсь і тихе: “Ой, горенько!” (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)