горище
ГОРИ́ЩЕ, а, с.
Частина будівлі між стелею і покрівлею.
Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (І. Нечуй-Левицький);
Нижче під ним [комином] було дахове вікно без шибок, в яке легко можна було пролізти на горище (Б. Антоненко-Давидович);
На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)