горище
ГОРИ́ЩЕ, а, с. Приміщення між стелею і покрівлею будинку.
Та [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178);
На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).
Словник української мови (СУМ-11)