горлати

ГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. Голосно говорити, кричати на все горло.

Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється, горлали так, що чути було в залі для глядачів (Ю. Смолич);

Треба горлати так, щоб було чути по всіх закутках Маріанських казарм (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Порушувати порядок; викрикувати, галасувати.

– Тихо! Увага! – закликав до порядку батько. – Не всі разом! Попереджаю оцих передніх – годі горлати! (Л. Юхвід);

На станцію прискакав посланець, і смотритель почав горлати й грюкати дверима (Валерій Шевчук).

2. що. Голосно і нескладно співати.

Хтось горлав пісню і безперестану рипіла гармонь (П. Панч);

То спало [братство] в сідлі, то, як тільки вгамовувало спрагу з якогось джерела, починало пісні горлати (Ю. Логвин);

Грицикова пісенька причепилася, мов реп'ях. Та чи треба її горлати на всю вулицю? (А. Михайленко).

Значення в інших словниках

1. горлати — горла́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. горлати — Кричати, волати, галасувати, лементувати, репетувати, ревти, обр. дерти горло, рвати <�дерти> пельку, д. галайкати, галайкотіти.  Словник синонімів Караванського
3. горлати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло. || Порушувати порядок; викрикувати, галасувати. 2》 перех. Голосно співати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горлати — див. кричати; співати  Словник синонімів Вусика
5. горлати — співа́ти з чужо́го го́лосу. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже,— недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський). горла́ти з чужо́го го́лосу.  Фразеологічний словник української мови
6. горлати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. горлати — ГОРЛА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., розм. 1. неперех. Голосно говорити, кричати або співати на все горло. Ми зовсім не лаялись, але, захопившись, виявляється горлали так, що чути було в залі для глядачів (Смолич, Розм. з чит.  Словник української мови в 11 томах
8. горлати — Горлати, -лаю, -єш гл. Кричать, горланить. Камен. у. Гн. ІІ. 144. Черезчуръ громко пѣть. Мнж. 178.  Словник української мови Грінченка