горлатий

ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що горла́стий.

У хаті півень був, здоровий та горлатий, Челядкам він спокою не давав (Л. Глібов);

[Храпко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита! (Панас Мирний);

Голос у нього [Леся] гучний, навіть горлатий дев'ятий “А” не може його перекричати (Г. Усач);

* Образно. Заспіва патефон горлатий, і міцне заграє вино (М. Рудь).

2. Який має широкий отвір, горло; широкогорлий.

Закусуємо. Покрепились [підкріпились], підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Ганна Барвінок);

Складав [Іван] зерно – те на посів, те на поживу, те на продаж, або в горлаті ями – на голодні роки (Панас Мирний);

Над очагом [вогнищем] вставав і викочувався в широкий горлатий комин димок (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. горлатий — горла́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. горлатий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що горластий. 2》 Який має широкий отвір, горло; широкогорлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горлатий — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
4. горлатий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія..  Словник синонімів української мови
5. горлатий — ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що горла́стий. У хаті півень був, здоровий та горлатий. Челядкам він спокою не давав (Гл., Вибр., 1957,153); [Xрапко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита! (Мирний, V, 1955, 133); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. горлатий — Горлатий, -а, -е 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жутко, не будь така горлата. Чуб. II. 348. 2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый.  Словник української мови Грінченка