горлатий

ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що горла́стий.

У хаті півень був, здоровий та горлатий. Челядкам він спокою не давав (Гл., Вибр., 1957,153);

[Xрапко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита! (Мирний, V, 1955, 133);

*Образно. Заспіва патефон горлатий, і міцне заграє вино (Рудь, Дон. зорі, 1958, 38).

2. Який має широкий отвір, горло; широкогорлий.

Закусуємо. Покрепились [підкріпились], підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Барв., Опов.., 1902, 180);

Складав [Іван] зерно — те на посів, те на поживу, те на продаж, або в горлаті ями — на голодні роки (Мирний, II, 1954, 109).

Значення в інших словниках

1. горлатий — горла́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. горлатий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що горластий. 2》 Який має широкий отвір, горло; широкогорлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горлатий — ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що горла́стий. У хаті півень був, здоровий та горлатий, Челядкам він спокою не давав (Л. Глібов); [Храпко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита!...  Словник української мови у 20 томах
4. горлатий — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
5. горлатий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія..  Словник синонімів української мови
6. горлатий — Горлатий, -а, -е 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жутко, не будь така горлата. Чуб. II. 348. 2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый.  Словник української мови Грінченка