горлато

ГОРЛА́ТО, розм. Присл. до горла́тий.

Висунувшись із вікна клубу, горлато звертається [Романюка] до хлопців (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 17).

Значення в інших словниках

1. горлато — горла́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. горлато — ГОРЛА́ТО, розм. Присл. до горла́тий 1. Висунувшись із вікна клубу, горлато звертається [Романюка] до хлопців (О. Гончар); Утиснувшись у переповнений автобус, бабця почала горлато доводити своє право на пільгове місце (із журн.).  Словник української мови у 20 томах