горностай

ГОРНОСТА́Й, я, ч.

Невеликий хутровий звір родини куницевих.

Під крутим берегом в кам'яних розсипах клопочеться горностай – такий смішний в літнім убранні, рудувато-бурий (І. Багряний);

Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць, – у Міке була одна відповідь: – Мало, мало стало звіра (І. Багмут);

У минулому горностай був об'єктом інтенсивного промислу (з наук. літ.);

* У порівн. Ігор очеретом, як горностай той, скакає, Гоголем білим на чисту воду випливає (Панас Мирний);

// Хутро цього звіра.

Гетьман був у чорнiй киреї, горностаями пiдбитiй (Б. Лепкий);

Сама [Олена] попросить Аркадія справити їй чорне, підбите білим атласом манто, облямоване горностаями (Ірина Вільде);

З'явився Генріх, у короні й горностаях, переперізаний імператорським мечем (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. горностай — горноста́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горностай — -я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих. || Хутро цього звіра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горностай — Хижий ссавець із родини куницевих, живе в околицях лісів, у заростях Євразії та Пн. Америки; довж. тіла бл. 38 см, хвіст бл. 10 см; полює переважно на гризунів; влітку хутро червоно-руде, зимою біле, кінець хвоста завжди чорний; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
4. горностай — ГОРНОСТА́Й, я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих. В минулому горностай (Mustela erminea) був об’єктом інтенсивного промислу (Звірі.. Карпат..  Словник української мови в 11 томах
5. горностай — Горностай, -тая м. 1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. Федьк. І. 8. 2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір'ячко на ввесь сад. КС. 1883. II. 382. Та же пѣсня. О. 1861. XI. Кух. 38.  Словник української мови Грінченка