горностай

ГОРНОСТА́Й, я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих.

В минулому горностай (Mustela erminea) був об’єктом інтенсивного промислу (Звірі.. Карпат.., 1952, 33);

Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць, — у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра (Багмут, Опов., 1959, 28);

*У порівн. Ігор очеретом, як горностай той, скакає, Гоголем білим на чисту воду випливає (Мирний, V, 1955, 276);

// Хутро цього звіра.

Сама [Олена] попросить Аркадія справити їй чорне, підбите білим атласом манто, облямоване горностаями (Вільде, Сестри.., 1958, 449).

Значення в інших словниках

1. горностай — горноста́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горностай — -я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих. || Хутро цього звіра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горностай — ГОРНОСТА́Й, я, ч. Невеликий хутровий звір родини куницевих. Під крутим берегом в кам'яних розсипах клопочеться горностай – такий смішний в літнім убранні, рудувато-бурий (І.  Словник української мови у 20 томах
4. горностай — Хижий ссавець із родини куницевих, живе в околицях лісів, у заростях Євразії та Пн. Америки; довж. тіла бл. 38 см, хвіст бл. 10 см; полює переважно на гризунів; влітку хутро червоно-руде, зимою біле, кінець хвоста завжди чорний; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
5. горностай — Горностай, -тая м. 1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. Федьк. І. 8. 2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір'ячко на ввесь сад. КС. 1883. II. 382. Та же пѣсня. О. 1861. XI. Кух. 38.  Словник української мови Грінченка