горностаєвий
ГОРНОСТА́ЄВИЙ, а, е.
Прикм. до горноста́й.
Купці з Русі поклали перед престолом імператора хутра горностаєві – такі білі, що від них, здавалося, променилось сяйво (С. Скляренко);
Королева, заливаючись слізьми, подала османцеві загорненого в шовкові пелюшки і горностаєві хутра сирітку-короля (П. Загребельний);
– А що в коробі? – Віск на свічки. Мед у глеках. І горностаєві .. шкурки (Ю. Логвин);
// Пошитий з хутра горностая.
Темно-фіолетовий жупанець з горностаєвим білим коміром туго обхоплював її струнку стать (Б. Лепкий);
До намету ввійшов Самойлович, огрядний, високий, у багатому малиновому жупані і горностаєвій шапці, прикрашеній барвистим павичевим пір'ям та дорогоцінними камінцями (В. Малик);
Попереду війська у горностаєвій киреї з булавою в руках літав на гарячому аргамакові батько Хмельницький (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)